© 2012- 2020. Collegium Management

  • Facebook
  • YouTube
  • Instagram
  • SoundCloud
  • Flickr

About us | Collegium Management | Contact Info

E-Mail: collegium.musicum.lviv@gmail.com
Tel:  +380975457351
79013, Lviv,  Ukraine

logo

Андрій Макаревич про музику, живопис та футбол

Фрагмент з інтерв'ю піаніста Андрія Макаревича для Zaxid.net


Олег Резанов




Андрію, чи вважаєте ви, що кожна людина має принаймні одного разу в житті сісти за фортепіано?


Я б не сказав, що обов’язково має. Звичайно, це було б добре, але для більшості людей музика може сприяти духовному збагаченню без взаємодії з інструментом. Кожен може ходити на концерти, слухати музику різних композиторів. Проте якщо людина взагалі не сприймає музику, наприклад, як Гюґо, наполягати не варто.


Але починати в школі потрібно?


Звісно, добре, якщо є знайомство з інструментом для себе, для загальної освіти. Без лекцій і заліків.


Проте зазвичай дитину спершу змушують вчитися музики…


Я почав грати на фортепіано в шість років. Чому? Коли я був ще менший, мені музика подобалася, батько купив мені маленький дитячий клавішний «інструментик», я собі там щось пілікав. І мене віддали на музику.


Спочатку я вивчав якісь дитячі пісні, до класу четвертого-п’ятого мені це все подобалося. Потім вже з’являються Бах, Бетховен, яких треба грати годину на день, а хлопці грають у футбол на вулиці, а ти мусиш сидіти за фортепіано… І був період, коли змушували або підтримували: ось ти позаймайся годину, а ми тобі купимо якогось там робота.

Десь до восьмого класу, коли треба було вже визначатись з подальшим навчанням, музика в мене не була єдиною: я ще малював в художній школі і, окрім того, був у спортивній школі в футбольному класі. Майже професійно займався футболом і хотів, власне, іти в цьому напрямі.


У восьмому класі батьки просто поставили мене перед фактом: вони забрали документи зі спортивної школи і вирішили, що я піду на музику. Я радий, що склалося так.


Найближчий сольний концерт Андрія Макаревича відбудеться 24 жовтня 2020 року у Львівському органному залі. Купуйте квитки на Бетовен-250. 33 варіації Діабеллі.

А зробили б ви такий вибір для своїх дітей?


Ну їх поки немає. Про це треба більше думати. Коли дитина мала, музика може бути. А вже в 13-14 років, якщо вона хоче бути балериною або він хоче бути письменником чи журналістом, я б не йшов за своїм бажанням, а схилявся б до того, чого дитина хоче.


Якщо вже музика, то чи потрібна ще якась справа, яка б врівноважувала цю не завжди спокійну творчість?


Якщо музика стає професією, то, на мою думку, в кожному разі має бути ще щось. Оскільки в мене з професійним футболом не склалося, він залишився як хобі. Я щотижня ходжу до зали просто бігати в міні-футбол. Малювання – так само. Не скажу, що це віддушина, бо нею є, власне, музика, але малювання – то щось інакше. Є, звичайно, люди, які в музиці бачать виключно фортепіано і нічого більше, але має бути ще якесь духовне збагачення. В кого до чого душа лежить.


Музика існує в часі, натомість малюнок вже є – створений і застиглий. Чи допомагає зіставлення таких творчих досвідів? Чи збагачує така можливість порівняння?


Так, збагачує. Зараз через брак часу я малюю дуже рідко, але зазвичай це відбувається, коли я, наприклад, прочитаю книжку, подивлюся хороший кінофільм, отже, відбудеться щось таке, що справить на мене враження. Тоді мені хочеться малювати щось безпосередньо пов’язане з тим враженням.


Це є вилив емоційного стану. Так само це стосується музики, бо виконання на сцені – то теж твоя емоція крізь призму певного твору. Звісно, виконання потребує вивчення творчості композитора, умов створення певної речі, занурення в це. І малювання теж в цьому допомагає.


Повне інтерв'ю було опубліковано 15.11.2017 на Zaxid.net