Помер Бернард, помирає епоха

Блог Олега Завадського про видатного диригента сучасності Бернарда Гаітінка.


Життя Гаітінка обірвалося 21 жовтня 2021 року. Йому бло 92.

Він був головним диригентом Лондонського філармонічного оркестру, художнім керівником Глайндборнського оперного фестивалю, очолював Королівський театр Ковент-Гарден, керував Дрезденською державною капелою, Молодіжним оркестром Європейського союзу, був головним диригентом Чиказького симфонічного оркестру.


Нагороджений Орденом Британської імперії, Оранським орденом, премією Греммі.





Чудова кар’єра добігла кінця у 2019 році, коли маестро Бернарду Гаітінку було аж 90 років. Хіба не вражає, коли людина в такому віці подорожує світом, долає кілометри і години, різниці в часі, різниці в культурах, розмовляє різними мовами (і не тільки замовляючи страви в ресторані)? Кожного тижня інша країна, інше місто, інший оркестр, правда, завжди один з найкращих оркестрів…


Життя маестро обірвалося цими днями, після лише двох років на пенсії. Сум за легендою і радість спогадів заполонила фан-групи в соцмережах: десятки років на вершині дириґентського мистецтва в концертних залах та студіях звукозапису, обкладинки вінілів, компактів, цифрових альбомів.

Який же я дурень, що не купив вініл останнього його концерту з Берлінським філармонічним! І який я щасливий, що побував на тому концерті, ще не знаючи, що він був останнім!

Концерт записували в унікальний спосіб: на вініловий мастер, без цифрових обробок, взагалі без жодних обробок і перекодувань. Прямо з чудових мікрофонів Нойман на платівку. Потім наштампували обмежений тираж вінілових важких дисків і виставили на продаж по 200 чи 300 євро… продали за секунди. А я прогавив.


О! То було яскраве враження. Грали концерт для фортепіано Моцарта (для розігріву), а потім… О, що було потім… Сьома симфонія Брукнера. В мене сльози витупили першого разу із першими дотиками піаніста до клавіш, а другого разу — із першим форте на симфонії. Той концерт побудив мене на багато вражень, які я відразу виклав того часу в окремому дописі.


Доволі давні записи Гаітінка із своїм рідним оркестром Концертґебау, Амстердам, всіх симфоній Брукнера, а також всіх симфоній Малера — це еталони, котрі повинні лежати у Паризькій палаті стандартів. Це вершини, котрі ніхто не подолав. Караян, звичайно ж, був супер зіркою і виконував добре, але без такого вогню. Челібідаке, ще той вар’ят, робив із своїм Мюнхенським філармонічним все, що хотів. І в нього виходило фантастично, особливо третя Брукнера. Але лише Гаітінк, серед диригентів епохи масового поширення аудіо записів, домігся певного ідеалу наскрізь усі симфонії генія.



Якщо хтось не слухає Брукнера — не бійтеся, послухайте. Ви або зненавидите, або полюбите. Але він точно не стане фоном, як і картина Пікассо не стане шпалерами. Проте дуже мало хто навіть з диригентів розуміє Брукнера, тому треба почати слухати із Гаітінка, або, як крайній, прісний і нейтральний варіант, із Караяна. Зрілі симфонії у Брукнера майже всі, адже він почав писати їх, можна сказати, “на старість”, тобто десь у моєму теперішньому віці 40+. Дійсно популярні і виконувані починаютсья із третьої, про яку ходить легенди, але мелодії, котрі врізані в вуха цивілізації, це четверта, сьома і восьма.


Я вже два роки сумую за Гаітінком і розумію, що він, можливо, вже у кращому місці. Можливо, навіть зустрівся з Брукнером і перше, що той йому сказав: “Шкода, що вініл з Твоїм останнім концертом у Берліні Бог не дозволив взяти сюди, чи ти теж прогавив свою копію?”

Олег Завадський


© 2012-2021. Collegium Management

  • Facebook
  • YouTube
  • Instagram
  • SoundCloud
  • Flickr

About us | Collegium Management | Contact Info

E-Mail: collegium.musicum.lviv@gmail.com
Tel:  +380975457351
79013, Lviv,  Ukraine